БЕЗБАР'ЄРНІСТЬ В ОСВІТІ

Всеукраїнська інформаційно-просвітницька кампанія "ДЛЯ ДІТЕЙ суспільство без бар’єрів"

Мета кампанії – продемонструвати, що тільки через розбудову інклюзивного та безбар’єрного суспільства можна створити належні умови для розвитку кожної дитини, а також забезпечити її включення в активне життя навчального закладу, громади та суспільства.

    Відповідно до   ст. 20 ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про освіту" (нова редакція), інклюзивне навчання у нашому навчальному закладі  здійснюють високопрофесійні фахівці: вчителі-предметники, асистент вчителя, практичний психолог, вчитель-логопед, соціальний педагог, педагог-організатор, медичні працівники шкільного та дошкільного підрозділів. Працює методоб’єднання педагогів з інклюзивної освіти.

 Інклюзивне навчання: освіта для дітей з особливими потребами

Однією з причин, чому сім’ї віддають дітей у заклади інтернатного типу на цілодобове перебування (не залежно від матеріальної спроможності батьків) є відсутність можливостей для дітей з особливими освітніми потребами (ООП) здобути освіту за місцем проживання, а також незнання як користати із послуг нклюзивно-ресурсних центрів. 

Якщо у вас на супроводі появилася сім’я, де дитина можливо має ООП, алгоритм дій має бути таким:
 рекомендуйте батькам звернутися в районний ІРЦ для комплексного обстеження розвитку дитини
 попередьте їх, що влаштування на інклюзію до місцевої школи потребує часу. Школа, клас також мають «підготуватися» для прийняття дитини, тому в ІРЦ варто звернутися завчасу (хоча б за півроку)
 центр протягом місяця має провести комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, а сама оцінка може тривати до 10 днів
 у своєму висновку ІРЦ має вказати потреби дитини в корекційно-розвиткових послугах, в асистенті вчителя та/або дитини
 далі батькам необхідно подати заяву про зарахування та інші документи до закладу освіти, куди дитина буде вступати (не пізніше, ніж за 6 місяців)
 висновок ІРЦ можна подати пізніше, але керівнику закладу освіти треба заздалегідь знати про потреби, які виникнуть для організації інклюзивного навчання

Також важливо пам’ятати, що:
для дитини інклюзивна освіта є шансом набути не лише знання, але й практичні уміння та навички, необхідні для її подальшої соціалізації
у процес влаштування дитини на інклюзивне навчання або підбір іншого альтернативного підходу у навчанні мають включатися всі: і батьки, і школа, і ФСР. Та остаточно його вибір – є рішенням батьків.

ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ

ЮНЕСКО визначає інклюзивне навчання як «процес звернення і відповіді на різноманітні потреби учнів через забезпечення їхньої участі в навчанні, культурних заходах і житті громади, та зменшення виключення в освіті та навчальному процесі».

Тобто це такий спосіб отримання освіти, коли учні або студенти з особливими освітніми потребами навчаються в загальному освітньому середовищі за місцем свого проживання, – і це є альтернативою інтернатній системі, за якою вони утримуються та навчаються окремо від інших дітей, або домашньому та індивідуальному навчанню.

Але питання інклюзії варто розглядати не тільки в аспекті створення доступного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами. Інклюзивна освіта в широкому сенсі передбачає створення рівних можливостей для всіх категорій дітей в Україні.

Жоден з них не має відчувати себе іншим – і це головне завдання інклюзії.

КОГО МИ ВВАЖАЄМО ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ 

Наразі законодавчо схвалено вживання терміну «діти з особливими освітніми потребами». Його використовують щодо дітей до 18 років, які потребують додаткової навчальної, медичної і соціальної підтримки з метою покращення здоров’я, розвитку, навчання, загальної якості життя та соціалізації, тобто включення в громади своїх однолітків та інших дітей.

До цієї категорії належать і діти з постійною або тимчасовою інвалідністю.

МЕТА ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

Інклюзивне навчання має покращити навчальне середовище, забезпечити потреби всіх учнів з повагою до їхніх здібностей та можливостей.

Учителям та учням відкривається все розмаїття способів навчання, а його методи мають бути особистісно орієнтованими – з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливим потребами.

ПЕРЕВАГИ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

• Усуваються бар’єри в системі освіти та системі підтримки дітей з особливими потребами.
• Батьки залучені до процесу навчання.
• Діти з особливими освітніми потребами отримують можливість для нормальної соціалізації, розвитку своїх сильних сторін і талантів та подальшої інтеграції в суспільство, вступ до професійних та вищих навчальних закладів.
• У дітей з особливими освітніми потребами формуються соціальні компетенції для налагодження дружніх стосунків з ровесниками у школі та поза її межами; моделюються належні способи взаємодії з колективом.
• Створюється атмосфера спокійного прийняття відмінностей інших людей.

ФАКТОРИ, ЩО УПОВІЛЬНЮЮТЬ ВПРОВАДЖЕННЯ ІНКЛЮЗІЇ

Поширення інклюзивної освіти значною мірою гальмується через банальну неготовність більшості загальноосвітніх шкіл та навчальних закладів інших ланок освіти прийняти учнів з особливими освітніми потребами. Йдеться, насамперед, про відсутність у навчальних закладах архітектурної доступності, брак сучасного корекційно-реабілітаційного обладнання, невизначеність із заробітною платою корекційних педагогів, недостатню кількість спеціальних автобусів, пристосованих для перевезення учнів з фізичними обмеженнями тощо.

ОФІЦІЙНІ ЗАСАДИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

У грудні 2015 року Україна ратифікувала основні міжнародні документи у сфері забезпечення прав дітей згідно зі світовими стандартами освіти, соціального захисту та охорони здоров’я. Передусім йдеться про статтю 24 Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, в якій визначено обов’язок держави щодо реалізації інклюзивної моделі освіти, тобто створення такого предметно-просторового спеціального середовища, яке б дало змогу всім дітям бути однаково рівними учасниками навчального процесу в єдиному освітньому просторі відповідно до їхніх особливостей, потреб та можливостей.

5 липня 2017 року президент України дав зелене світло такому навчанню в нашій державі, підписавши ухвалений 23 травня цього ж року закон «Про внесення змін до Закону України “Про освіту” щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг». Відтепер українські діти з особливими освітніми потребами мають повне право здобувати освіту в усіх навчальних закладах, зокрема й безоплатно в державних та комунальних, незалежно від «встановлення інвалідності». Також для цих дітей передбачено можливість запровадження дистанційної та індивідуальної форм навчання, отримання психолого-педагогічної та корекційно-розвиткової допомоги, створення інклюзивних та спеціальних груп (класів) у загальноосвітніх навчальних закладах та «прилаштування» загальноосвітніх шкіл і класів під їхні потреби – тобто здійснення відповідних архітектурних перепланувань, наймання додаткових працівників (корекційних педагогів, тьюторів, психологів), адаптація навчальних планів і програм, методів та форми навчання, використання ресурсів спеціальної освіти, партнерство з громадою тощо.

На 2017 рік український уряд вперше виділив субвенцію (цільова дотація з Державного бюджету) на інклюзивну освіту у розмірі 209,4 мільйонів гривень, а в Держбюджеті на 2018-й закладено вже понад 500 мільйонів гривень такої субвенції. При цьому Кабмін змінив первісний розподіл коштів субвенції на проведення занять і придбання корекційних засобів (з 80% та 20% відповідно на 65/35) та схвалив їхню закупівлю для спільного користування, якщо у навчальному закладі є одночасно кілька дітей з однаковими хворобами.

ІНКЛЮЗІЯ В УКРАЇНІ: ІСТОРІЯ ПИТАННЯ

Інклюзивна освіта – це не просто прихід дитини з особливими освітніми потребами до звичайної школи. Йдеться про створення в спільному просторі особливого підходу до навчання такої дитини, який передбачає додаткові елементи навчального процесу – індивідуальний план розвитку такої дитини, спеціально облаштоване місце і належні умови для неї.

У 2001–2007 рр. МОН експериментально впроваджував проект «Соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах». Саме тоді почався дієвий пошук відповіді на питання, як інтегрувати дітей з особливими потребами до загального освітнього процесу.

Другим етапом експерименту був українсько-канадський проект «Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами в Україні», який тривав з 2008-го по 2012 роки. Задля підтримки інклюзивної освіти в Україні була створена «Мережа на підтримку інклюзії. Школа – для всіх». Мережа об’єднала громадські організації, батьківські групи, навчальні заклади та інші інституції, що зацікавлені в просуванні інклюзивної політики та інклюзивного навчання в Україні на всіх рівнях суспільства.

Важливим здобутком став «Індекс інклюзії» – добірка практичних матеріалів на допомогу в плануванні дій зі створення та розвитку в навчальних закладах інклюзивного навчального середовища для всіх учасників навчального процесу. Сьогодні «Індекс інклюзії» перекладений на 32 мови та використовується в багатьох країнах світу.

ПОТОЧНИЙ СТАН ІНКЛЮЗІЇ В УКРАЇНІ

Українські педагоги та міжнародні експерти зазначають, що в питанні розвитку інклюзивного навчання Україна зробила потужний крок уперед. Але попри численні зміни у законодавчих і нормативно-правових актах ступінь реальної поширеності інклюзивної освіти в Україні ще доволі низька. У 2015/2016 навчальному році в інклюзивних класах навчалися лише 2720 дітей з особливими освітніми потребами – а це лише 5,8% від загальної кількості. Більшість таких дітей (32,6 тисяч осіб) поки продовжують навчатися у спеціальних школах-інтернатах. 

Загалом же понад 50 тисяч дітей з особливими освітніми потребами ще перебувають поза якісною освітою та соціалізацією.

Психологічний блок

 Мета: створення системи психолого-педагогічних умов, що сприяють успішній адаптації, реабілітації та особистісного росту дітей з обмеженими можливостями здоров'я в  сім'ї та соціумі.

Відповідальний: практичний психолог.

Соціальний блок

   Мета: створення сприятливих умов для розвитку особистості дитини, надання комплексної допомоги в саморозвитку і самореалізації в процесі сприйняття світу і адаптації в ньому, захист особистісного простору дитини, встановлення зв'язків і партнерських відносин між сім'єю і навчальним закладом.

Відповідальний: соціальний педагог.

Логопедичний блок

Мета: організація ефективного комплексного супроводу учнів з метою корекції  мовленнєвих порушень на основі системно-діяльнісного підходу.

Відповідальний: вчитель-логопед.

Просвітницький блок

Мета: організація освітньої діяльності дітей з  урахуванням їх особливих  потреб, заданих характером порушенням їх розвитку.

Відповідальні: класні керівники, вчителі - предметники, вихователі.

Форми діяльності класного керівника:

1. Вивчення індивідуальних особливостей учнів та їх врахування під час організації освітньої діяльності.

2. Контроль за психофізичним станом дитини в динаміці навчального дня, тижня, чверті, року з метою попередження виникнення перевтоми.

3. Вивчення та використання в роботі рекомендацій фахівців.

4. Збір інформації про літній відпочинок учнів.

5. Вивчення житлово-побутових умов дітей.

6. Збір інформації про зайнятість учнів у позаурочний час.

7. Забезпечення участі дітей з обмеженими можливостями здоров'я, незалежно від рівня порушень їх розвитку, у проведенні виховних, культурно-розважальних, спортивно-оздоровчих та інших заходах, що проводяться в НВК та за його межами.

8. Відвідування дитини за місцем проживання (за необхідністю).

9. Спільна діяльність класного керівника з учителями-предметниками.

10. Робота з батьками.

11. Створення умов, що сприяють розвитку індивідуальності учнів.

12. Сприяння в організації літнього відпочинку.

Форми діяльності вчителя-предметника, вихователя.

1. Організація і проведення фізхвилинок (валеопауз)  на кожному уроці (занятті) з метою зняття втоми.

2. Створення спеціальних завдань навчання, орієнтованих на особливі освітні потреби учнів (вихованців)  з обмеженими можливостями здоров'я (використання спеціальних методів, прийомів, засобів навчання, спеціальних освітніх програм).

3. Диференційоване і індивідуалізоване навчання дітей з урахуванням специфіки порушення розвитку.

4. Організація роботи щодо попередження перевантаження учня в навчальній діяльності, пов'язаній з виконанням домашніх робіт,  письмових робіт.

5. Залучення учнів до участі в позакласних заходах, спрямованих на інтелектуальний розвиток.

6. Здійснення загальної фізичної підготовки, відповідно до визначеної групи занять фізкультурою, задоволення потреби  в руховій активності.

7. Спостереження за учнями в процесі навчальних занять та під час спілкування з однолітками.

8. Залучення дітей з обмеженими можливостями здоров'я за дозволом медичних працівників та згодою батьків в спортивні заходи та секції відповідно до  їх потреб та можливостей.

Оздоровчий блок

Мета: створення здоров'язберігаючого  середовища для формування ефективної системи психолого-педагогічного та медико-соціального супроводу дітей з обмеженими можливостями здоров'я.

Відповідальні: заступник директора, медичні працівники шкільного та дошкільного підрозділів.

Форми діяльності.

1. Дотримання температурного  режиму, нормативів освітленості в приміщеннях.

2. Дотримання санітарно-епідеміологічного режиму в НВК. Підтримка чистоти, затишку  та комфортних умов.

3. Організація здорового, вітамінізованого, різноманітного харчування.

4. Медичне обстеження. Проведення профілактичних щеплень (за згодою батьків).

5. Забезпечення навчальних кабінетів, приміщень  меблями відповідно до зросту учнів, вихованців.

6. Сприяння в проходженні медико-соціальної експертизи ПМПК.

7. Навчання батьків, педагогів основам спеціальних знань за доглядом, вихованням дітей з особливими освітніми потребами.

      Результатом супроводу є досягнення дитиною з особливими освітніми потребами позитивних показників стану здоров`я для засвоєння освітньої програми.

V. Очікувані результати реалізації  моделі психолого-педагогічного супроводу

   Реалізація Моделі психолого-педагогічного супроводу дозволить:

Ø  Реалізувати особистісний, професійний потенціал, підвищити рівень мотивації та професійної майстерності педагогів.

Ø  Забезпечити можливість розвитку та освіти дітей за індивідуальними траєкторіями, виходячи з їх здібностей та можливостей.

Ø  Застосовувати в навчанні дітей, які потребують особливої педагогічної уваги, більш ефективні методи і підходи  педагогічної науки і практики.

Ø  Підвищення психолого-педагогічної компетенції батьків у питаннях виховання, розвитку та навчання дітей з які потребують особливої педагогічної уваги.